Увага
Цей розділ сайту містить інформацію про лікарські препарати, реклама яких не передбачена законодавством. Інформація даного розділу призначена лише для ознайомлення, має суто науково-інформаційний характер і не повинна розцінюватись в якості Інформації рекламного характеру для широкого кола осіб. Згідно діючого законодавства, доступ до цієї інформації мають лише медичні та фармацевтичні працівники. Підтвердьте, будь ласка, що Ви є медичним або фармацевтичним працівником.

ПK-Мерц (PK-Merz)

У всьому світі невблаганна статистика відзначає зростаючу поширеність паркінсонізму - захворювання центральної нервової системи, що викликає хронічне прогресуюче руйнування і загибель особливих клітин центральної нервової системи - дофамінових нейронів. За деякими даними, в Україні від хвороби Паркінсона страждають близько 70 тисяч чоловік (хвороба розвивається у кожної сотої людини, що досягла 70 років, і у кожної п'ятдесятої після 80 років), у зв'язку з чим тема вибору препарату для лікування цієї недуги дуже актуальна.

Німецькою компанією "Мерц" був запропонований базовий препарат ПК-Мерц®*, що довів свою ефективність при лікуванні різних форм первинного (хвороба Паркінсона) і вторинного паркінсонізму.

ПК-Мерц® - препарат амантадину сульфату, що добре зарекомендував себе для лікування симптомів хвороби Паркінсона та паркінсонізму, випускається у таблетованій та інфузійній формах. Завдяки тому, що амантадину сульфат, на відміну від хлориду, діє більш м'яко, довше підтримує високу терапевтичну концентрацію в плазмі, краще переноситься хворими, ПК-Мерц® показаний при лікуванні хвороби Паркінсона на всіх стадіях її перебігу (по Hoehn&Yahr). На ранній стадії хвороби Паркінсона амантадину сульфат, який призначається як монотерапія, так і в складі комплексної терапії, що дозволяє відкласти момент призначення левадопи - препарату замісної терапії. На пізній стадії, при призначенні в комбінації з препаратами левадопи, ПК-Мерц® дозволяє коригувати дискінезії (різні розлади рухів) і моторні флуктуації.

ПК-Мерц® в парентеральній формі є єдиним препаратом, здатним усунути акінетичний криз. ПК-Мерц® належить до групи блокаторів NMDA-рецепторів головного мозку, як антагоніст глутамату. Цей ефект дозволяє забезпечити ефективний метаболічний захист головного мозку при таких станах, як гостре порушення мозкового кровообігу, черепно-мозкова травма.

Клінічно важливою є також здатність ПК-Мерца® стимулювати вироблення дофаміну, що дозволяє використовувати препарат не тільки у пацієнтів з хворобою Паркінсона, при якій спостерігається зниження продукції дофаміну, але й у пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу та пацієнтів з черепно-мозковою травмою в гострому періоді та в періоді реабілітації при так званій дофамінергічній недостатності (наслідок «нейромедіаторної бурі» при ушкодженні головного мозку) і «вегетативному стані».

ПК-Мерц® - єдиний антагоніст глутамату в інфузійній та таблетованій формі

ПК-Мерц таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг № 30 (10х3), № 90 (10х9) у блістерах: виробник Merz Pharma GmbH & Co KGaA (Німеччина), р. п. № UA/9031/01/01.
ПК-Мерц розчин для інфузій, 0,4 мг/мл по 500 мл у флаконах № 2: виробник Merz Pharma GmbH & Co KGaA (Німеччина), р. п. № UA/9031/02/01.
*Інформація для фахівців медицини і фармації для використання у професійній діяльності. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Єдиний антагоніст глутамата в інфузійній та таблетованій формі. Препарат для лікування нейродегенеративних захворювань головного мозку.

Форма випуску: табл. п/полон. оболонкою 100 мг, по 10 табл. у блістері, у картонній коробці.

Склад:
1 табл. містить:
Амантадину сульфат 100 мг

Інші компоненти: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, желатин, повідон, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, бутілметакрилату-(2-диметил-аміноетил) - метакрилат-метилметакрилат кополімер (1: 2: 1), жовтогарячий S, титану діоксид.

Форма випуску: р-р д/інф. 0,4 мг / мл фл., по 500 мл р-ра у флаконі, по 2 флакона в картонній коробці.

Склад:
1 флакон містить:
Амантадину сульфат 200 мг

Фармакотерапевтична група: протипаркінсонічні препарати. Код АТС N04B B01.

Показання:
Таблетки: синдром Паркінсона: лікування симптомів хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія й акінезія. Екстрапірамідні побічні ефекти нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінезія, акатизія та паркінсонізм.
Р-н: інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різкому загостренні симптомів паркінсонізму. Підвищення здатності зосереджувати увагу (вігільності) в посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.

Протипоказання:

  • підвищена чутливість до амантадину або інших компонентів препарату;
  • декомпенсована серцева недостатність (стадія NYHA IV);
  • кардіоміопатія і міокардит;
  • антріовентрикулярная блокада II і III ступеня;
  • брадікардія (менше 55 уд./хв.);
  • пролонгований інтервал Q–T (Bazett Q–Tc >420 мс) або з помітними U-хвилями, або з вродженим Q-T-синдромом у сімейному анамнезі;
  • тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
  • одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал Q-T (див. Взаємодія);
  • знижений рівень калію або магнію в крові.

Для р-ну також:

  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <10 мл/хв.);
  • дитячий вік;
  • період годування груддю.

Передозування:
Симптоми. Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, перезбудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією та конвульсіями; серцевою аритмією.
Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, іноді включає кому та міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.
Лікування. Спеціальне медикаментозне лікування або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідно викликати блювання та/або промити шлунок. Необхідно провести терапевтичні заходи, що включають введення рідини та підкислення сечі для швидкого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмій.
Для лікування нейротоксичних симптомів можна провести в/в введення фізостигміну в дозі 1-2 мг кожні 2 год. у дорослих і 2 х 0,5 мг з інтервалом 5-10 хв. до максимальної дози 2 мг - у дітей.
Рекомендується особливо ретельно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу Q-T і факторів, що сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема, гіпокаліємії та гіпомагніємії) або брадикардії.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (близько 5%) гемодіаліз не рекомендується.

Умови зберігання: при температурі до 25°С в недоступному для дітей місці.

Термін придатності: 5 років.

Категорія відпуску: за рецептом.

Фармакодинаміка. Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він є непрямим агоністом стріарного допамінового рецептору. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотнього захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA - рецепторами, і таким чином здійснює антихолінергічну дію. Амантадин виявляє ефект синергічної дії з леводопою.

Фармакокінетика. Амантадин швидко і повністю всмоктується в ШКТ після перорального прийому. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягається через 2-8 години після прийому одноразової дози препарату. При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4-7 днів при концентрації в плазмі 400-900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату Cmax складає 0,15 мкг/мл.

Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому та становить 17,7 ± 10 л/год. у здорових дорослих добровольців. Відомий об'єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку; у дорослих людей він становить 6 л/кг.

Період напіввиведення (T ½) становить 10-30 год. (в середньому 15 год.) і в значній мірі залежить від віку пацієнта. У літніх людей (62-72 роки) T ½ становить 30 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий T ½ з плазми може бути значно подовжений (до 68 ± 10 год.).

При інфузії в дозі 200 мг амантадину сульфату Cmax через 3 год. складає 0,54 мкг/мл. Після лікування в дозі 200 мг/добу середня концентрація в плазмі 0,76 мкг/мл досягається наприкінці інфузії на 6-й день. Середній загальний кліренс був розрахований при 3,6 л/год.; T ½ з плазми крові становить від 7 до 23 год. із середнім значенням приблизно 10 год.

Амантадин зв'язується з білками плазми крові приблизно на 67% (in vitro); майже 33% виявляється в плазмі крові в незв'язаній формі. Він проходить через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) за допомогою транспортних систем насичення.

Виводиться з сечею майже в незміненому вигляді (90% одноразової дози), незначна кількість виводиться з калом.

Здатність до діалізу в амантадину низька - близько 5% за один діаліз. В організмі людини амантадин не метаболізується.

Таблетки

Застосовують всередину дорослим.

Таблетки приймають з невеликою кількістю рідини, бажано вранці та вдень. Останню добову дозу не слід приймати після 16.00.

Разова і добова дози. Дотримуючись вищезгаданих заходів обережності та враховуючи протипоказання, можна запобігти побічній дії, яка загрожує життю - хаотичній поліморфній шлуночковій тахікардії.

Лікування пацієнтів з синдромом Паркінсона та порушеннями рухової активності, викликані застосуванням лікарських засобів, слід проводити поступово, дотримуючись дозування згідно з терапевтичним ефектом.

Лікування слід починати з прийому 1 таблетки (100 мг амантадину сульфату) на добу в перші 4-7 днів з подальшим збільшенням добової дози на 1 таблетку 1 раз на тиждень до досягнення ефективної терапевтичної дози.

Звичайна ефективна доза становить 1-3 таблетки 2 рази на добу (200-600 мг амантадину сульфату).

Пацієнтам літнього віку, зокрема, при станах ажитації, сплутаності свідомості або синдромах делірію, рекомендується добова доза 100 мг (1 таблетка). Якщо така доза буде неефективною, її можна обережно підвищити до 200 мг/добу під наглядом лікаря.

При комбінованому лікуванні з іншими протипаркінсонічними засобами дозу потрібно підбирати індивідуально.

Для пацієнтів, які раніше лікувалися амантадином, р-ном для ін'єкцій, початкова доза повинна бути вищою.

При різкому погіршенні паркінсонічних симптомів, при акінетичному кризі необхідно призначити введення р-ну амантадину сульфату.

Р-н

Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона.

При різкому загостренні симптомів паркінсонізму при акінетичному кризі в/в доза 200 мг амантадину сульфату вводиться 1-3 рази на добу. Швидкість введення не повинна перевищувати 55 крапель на хвилину, що дорівнює часу інфузії приблизно 3 год.

Вігільність.

Для поліпшення вігільності в посткоматозному стані різної етіології терапія у добовій дозі 200 мг амантадину сульфату, яка вводиться у вигляді повільної інфузії (> 3 год.), може проводитися в початковий період 3-5 днів. Залежно від клінічної картини лікування потім може бути продовжено, якщо це можливо, в пероральній формі - до 4 тижнів в дозі 200 мг амантадину сульфату на добу.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю повинні бути адаптовані відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (СКФ), як показано в таблиці:
 

СКФ, мл/хв.

Доза амантадину сульфату, мг

Інтервал між прийомами доз

80–60

100

Кожні 12 год.

60–50

200 і 100*

Кожний наступний день*

50–30

100

1 раз на добу

30–20

200

2 рази на тиждень

20–10

100

3 рази на тиждень

<10 та пацієнти, які знаходяться не гемодіалізі

200 і 100

1 раз на тиждень або 1 раз кожні 2 тижн.

 

* Досягається введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату або прийомом по черзі 1 раз по 1 таблетці 100 мг і 1 раз по 2 таблетки амантадину сульфату.

СКФ можна приблизно обчислити за допомогою наступного рівняння:
Clcr = (140 — вік) х маса тіла/ 72 х креатинін, де:
Clcr = кліренс креатиніну в мл/хв. та креатинін = креатинін сироватки в мг/100 мл.

Кліренс креатиніну, який обчислюється згідно з даною формулою, стосується винятково чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85% від даного значення) і може бути дорівняне до кліренсу інуліну для визначення СКФ (120 мл/хв. для дорослих).

Амантадин діалізується слабко (приблизно 5%).

Тривалість лікування залежить від природи та тяжкості перебігу захворювання та визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування. Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів з хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, іноді включаючи акінетичний криз, й ефект припинення прийому іноді може виразитися у вигляді делірію.

Дуже часто – (>1/10)
Часто – (>1/100, <1/10)
Нечасто – (>1/1000, <1/100)
Дуже часто – (>1/10)
Часто – (>1/100, <1/10)
Нечасто – (>1/1000, <1/100)
Рідко – (>1/10000, <1/1000)
Дуже рідко – (<1/10000), включаючи окремі повідомлення

Психічні розлади. Часто: порушення сну і психічна ажитація.

У пацієнтів (особливо літнього віку), схильних до психічних розладів, можуть початися параноїдні екзогенні психози, що супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії даного типу можуть спостерігатися частіше, якщо препарат приймати в комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (наприклад, леводопа, бромокриптин або мемантин).

З боку нервової системи. Часто: посилення моторних симптомів.

Нечасто: запаморочення, ортостатичні порушення.

Рідко: затуманений зір.

Дуже рідко: епілептичні напади, зазвичай після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії.

Порушення зору. Дуже рідко: тимчасова втрата зору.

Серцеві порушення. Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія і подовження інтервалу Q-T). Причиною більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див.ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ).

Судинні порушення. Часто: мармурова шкіра, що супроводжується набряками нижньої частини гомілки та гомілковостопного суглоба.

З боку травної системи. Нечасто: нудота, сухість у роті.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Дуже рідко: підвищена фоточутливість.

Інфузійна терапія ПК-Мерц може викликати алергічні реакції.

Барвник жовтогарячий-жовтий S (E 110), що входить до складу таблеток, може викликати алергічні реакції.

З боку сечостатевої системи. Часто: затримка сечі у пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози.

Пацієнти, які одночасно приймають нейролептики і препарат ПК-Мерц, піддаються ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у випадку раптового припинення прийому препарату ПК-Мерц. У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація.

Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату пацієнтам з органічним мозковим синдромом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки може спостерігатися посилення індивідуальних симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування препаратом ПК-Мерц.

У пацієнтів з хворобою Паркінсона часто спостерігаються такі симптоми, як артеріальна гіпотензія, посилене слиновиділення, підвищене потовиділення, підвищена температура тіла, набряки і депресія. Таким пацієнтам необхідно звернути особливу увагу на побічні дії та взаємодію препарату ПК-Мерц з іншими лікарськими засобами.

Пацієнти повинні інформувати свого лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням.

Крапельниця з 500 мл інфузії містить 77 ммоль натрію (1770 мг натрію). Це необхідно врахувати у пацієнтів, які перебувають на низькосольовій дієті.

Слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з:

  • гіпертрофією передміхурової залози;
  • вузькокутовою глаукомою;
  • нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через погіршення ниркової фільтрації (див.ЗАСТОСУВАННЯ);
  • ажітацією або сплутаністю свідомості;
  • синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
  • при одночасному лікуванні мемантином (див.ВЗАЄМОДІЯ).

Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід провести ЕКГ (50 мм/с) і частотну корекцію часу Q -T (Q- Tc) по Bazett, яка визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно проводити перед будь-яким подальшим збільшенням дози і через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум 1 раз на рік. Лікування не можна починати або слід припинити, якщо початкове значення Q- Tc становить > 420 мс, при збільшенні Q -T більш, ніж на 60 мс, під час лікування препаратом або якщо значення Q- Tc становить > 480 мс, а також у пацієнтів з видимими на ЕКГ U- хвилями.

Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, з частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які застосовують інсулін у кризових ситуаціях або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження і контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію і магнію.

У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК- Мерц необхідно негайно припинити і спостерігати за пацієнтом протягом 24 год. щодо подовження інтервалу Q -T. Якщо пролонгація інтервалу Q -T відсутня, можна відновити лікування препаратом, зважаючи на протипоказання і взаємодії. У пацієнтів з електрокардіостимулятором точне визначення часу Q -T неможливо, тому рішення про застосування препарату ПК- Мерц повинно прийматися індивідуально після консультації з кардіологом.

Додаткове застосування амантадину для профілактики та лікування грипу, викликаного вірусом А, не рекомендують через ризик передозування.

Застосування в період вагітності та годування груддю: у період вагітності препарат може застосовуватися тільки після дуже ретельної оцінки співвідношення користі для матері / ризику для плоду. Дані про проникнення препарату через плаценту відсутні. Немає адекватних даних про застосування амантадину у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах амантадин показав ембріотоксичну й тератогенну дію. Потенційний ризик для людей невідомий.

Амантадин можна застосовувати в період вагітності в разі крайньої необхідності. Якщо терапія проводиться в I триместр, слід виконати УЗД. Якщо амантадин призначають жінці фертильного віку, пацієнтка повинна бути проінструктована про необхідність негайно проконсультуватися з лікарем у випадку передбачуваної вагітності або підозри на вагітність.

Період годування груддю: ПК-Мерц проникає в грудне молоко. Якщо застосування амантадину в період годування груддю абсолютно необхідне, то слід обов'язково спостерігати за дитиною на предмет можливих симптомів, пов'язаних із застосуванням препарату (шкірні висипання, затримка сечі, блювота), годування груддю необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами: враховуючи можливі побічні дії препарату з боку ЦНС, рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами під час застосування препарату.

Діти: дані про застосування препарату у дітей відсутні, тому препарат не застосовують у цій віковій категорії пацієнтів.

Перед початком прийому інших лікарських засобів одночасно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування на предмет можливої ​​взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу Q-T.

Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід знизити дозу інших препаратів або їх комбінацій.

Спеціальні дослідження із взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів не проводилися (наприклад, леводопа, бромокриптин, мемантин, тригексилфеніділ) (звернути увагу на розділ ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і яких-небудь інших груп лікарських засобів або активних компонентів, перерахованих нижче, може призвести до наступних видів взаємодії:

Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості та галюцинації) антихолінергічних засобів (наприклад, тригексилфеніділ, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрін та ін).

Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.

Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.

Леводопа (протипаркінсонічний препарат). Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопа може призначатися одночасно з препаратом ПК-Мерц.

Інші протипаркінсонічні засоби. Мемантин може посилювати дію та побічні ефекти препарату ПК-Мерц (важливо: звернути увагу на розділ ОСОЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Інші лікарські засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів типу триамтерен/гідрохлоротіазид може призвести до зниження виведення амантадину з плазми крові, що веде до токсичної концентрації останнього в плазмі крові. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, що викликають подовження інтервалу Q-T. До них належать:

  • певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад, аміодарон, соталол);
  • певні нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
  • певні трициклічні та тетрациклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін);
  • певні антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, терфенадин);
  • певні макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, кларитроміцин);
  • певні інгібітори гірази (наприклад, спарфлоксацин);
  • азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, котрімоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.

Алкоголь посилює побічні дії препарату.

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу
Склад:

  • діючі речовини: амантадину сульфат;
  • 1 флакон (500 мл) містить амантадину сульфату 200 мг;
  • допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, натрію хлорид.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин без запаху.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Код АТХ N04B B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він має непряму властивість агоніста стріарного допамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотного захоплення у пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, і в такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергічної дії з L-допою.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2-8 годин (tmax) після прийому разової дози препарату. Легкорозчинний амантадину гідрохлорид дає більш високу концентрацію у плазмі крові, ніж менш розчинний амантадину сульфат, для якого пік концентрації (Сmax) у плазмі настає пізніше, ніж для гідрохлориду. Cmax 0,5 мкг/мл досягається після одноразової пероральної дози 250 мг амантадину гідрохлориду. При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4-7 днів при концентрації у плазмі 400-900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату Сmax становить 0,15 мкг/мл. Загальна абсорбована кількість активної речовини (AUC) є однаковою для двох солей амантадину. Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7 ± 10 л/годину у здорових дорослих добровольців. Уявний об'єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих людей він становить 6 л/кг. Період напіввиведення становить 10-30 годин, у середньому 15 годин, і значною мірою залежить від віку пацієнта. У чоловіків літнього віку (62-72 роки) період напіввиведення становить 30 годин. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий період напіввиведення з плазми може бути значно подовжений (до 68 ± 10 годин). При інфузії в дозі 200 мг амантадину сульфату Сmax через 3 години становить 0,54 мкг/мл. Після лікування дозою 200 мг/добу середня концентрація у плазмі 0,76 мкг/мл досягається в кінці інфузії на 6-й день. Середній загальний кліренс був підрахований при 3,6 л/год; період напіввиведення з плазми становить від 7 до 23 годин із середнім значенням приблизно 10 годин. Амантадин зв'язується з білками плазми приблизно на 67 % (in vitro); майже 33 % виявляється у плазмі у незв'язаній формі. Він проникає через гематоенцефалічний бар'єр за допомогою транспортних систем, що насичуються. Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90 % разової дози), незначна кількість виводиться з фекаліями. Здатність до діалізу в амантадину низька - майже 5 % за один діаліз. В організмі людини амантадин не метаболізується.

Клінічні характеристики. Показання.

  • Інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різких загостреннях симптомів паркінсонізму.
  • Для підвищення здатності зосереджувати увагу (вігільності) у посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до амантадину або до будь-яких інших компонентів препарату;
  • декомпенсована серцева недостатність (стадія NYHA IV);
  • кардіоміопатія та міокардит;
  • атріовентрикулярна блокада II або III ступеня;
  • брадикардія (менше 55 ударів/хв);
  • пролонгований інтервал QT (Bazett QTc >420 мс) або з помітними U-хвилями, або з уродженим QT-синдромом у сімейному анамнезі;
  • тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
  • одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • знижений рівень калію або магнію в крові;
  • епілепсія та інші судомні напади;
  • тяжка ниркова недостатність;
  • виразкова хвороба.

Особливі заходи безпеки. Пацієнти, які одночасно приймають нейролептики і препарат ПК-Мерц, піддаються ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у випадку раптового припинення прийому препарату ПК-Мерц. У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація. Необхідно бути особливо обережними при призначенні препарату пацієнтам з органічним мозковим синдромом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки може спостерігатися посилення індивідуальних симптомів. Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування препаратом ПК-Мерц. У пацієнтів із захворюванням Паркінсона часто спостерігаються такі симптоми як артеріальна гіпотензія, посилене слиновиділення, посилене потовиділення, підвищена температура тіла, набряки і депресія. Для таких пацієнтів необхідно звернути особливу увагу на побічні дії й взаємодію препарату ПК-Мерц з іншими лікарськими засобами. Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того щоб виключити можливі причини набряку рогівки. Якщо діагностується набряк рогівки, потрібно припинити прийом ПК-Мерц. Набряк рогівки, спричинений прийомом ПК-Мерц, як правило, зникає після припинення лікування упродовж місяця. Пацієнти повинні проінформувати свого лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням. Крапельниця з 500 мл інфузії містить 77 ммоль натрію (1770мг натрію). Це необхідно враховувати для пацієнтів, які знаходяться на низько-сольовій дієті.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QT. До них належать:

  • певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад, аміодарон, соталол);
  • певні нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
  • певні трициклічні і тетрациклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін);
  • певні антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, терфенадин);
  • певні макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, кларитроміцин);
  • певні інгібітори гірази (наприклад, спарфлоксацин);
  • азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, ко-тримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.

Перед початком прийому інших лікарських засобів сумісно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування на предмет можливої взаємодії, через подовження інтервалу QT, між ліками та амантадином. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід зменшити дозу інших препаратів або їх комбінацій. Спеціальних дослідженнь із взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів не проводили (наприклад, леводопа, бромокриптин, тригексилфенідил) або мемантин (звернути увагу на розділ «Побічні реакції»). Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і будь-яких інших груп лікарських засобів або активних компонентів, зазначених нижче, може призвести до таких видів взаємодії:

Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних засобів (наприклад, тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин).

Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.

Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.

Леводопа (протипаркінсонічний препарат). Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.

Мемантин (препарат проти слабоумства). Мемантин може посилювати дію і побічні дії препарату ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ «Особливості застосування»).

Інші лікарські засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів, таких як тріамтерен/гідрохлоротіазид, може призвести до зниження виведення амантадину з плазми, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього у плазмі крові. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Особливості застосування. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам із:

  • порушенням функції печінки;
  • тиреотоксикозом;
  • рецидивною екземою;
  • гіпертрофією простати;
  • вузькокутовою глаукомою;
  • нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»);
  • ажитацією або сплутаністю свідомості;
  • синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
  • при одночасному лікуванні мемантином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
  • при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які впливають на ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо початкове значення QTс становить більше 420 мс, при збільшенні QT більше ніж на 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc становить більше 480 мс під час лікування препаратом ПК-Мерц, розчин для інфузій, а також у пацієнтів з видимими U-хвилями. Дотримуючись вищезазначених застережних заходів і враховуючи протипоказання, можна запобігти загрозливій для життя побічній дії. Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження та контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію і магнію. У разі виникнення таких симптомів як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити і спостерігати за пацієнтом протягом 24 годин щодо подовження інтервалу QT. Якщо подовження інтервалу QT відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання і взаємодії. У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення часу QT неможливе, тому рішення про застосування препарату ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні препарату можуть виникнути периферичні набряки. Це слід брати до уваги особам з хронічною серцевою недостатністю. Лікування амантадином не можна припиняти раптово, оскільки це може призвести до погіршення хвороби Паркінсона, появі симптомів, притаманних злоякісному нейролептичному синдрому, а також розвитку когнітивних порушень, таких як: кататонія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення психічного стану, марення. Не слід різко припиняти прийом амантадину пацієнтам, які одночасно застосовують нейролептики, у зв’язку з можливим ризиком розвитку індукованої нейролептиком кататонії. Повідомлялося про суїцидальні спроби та суїцидальні думки у пацієнтів при застосуванні амантадину. З метою попередження виникнення суїцидальних думок та намірів препарат необхідно призначати у мінімальних ефективних дозах. Додаткове введення амантадину для профілактики і лікування вірусу грипу А є недоцільним і його слід уникати через небезпеку передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Амантадин протипоказано приймати вагітним та жінкам, які планують вагітність. Препарат протипоказаний у період годування груддю, оскільки він проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не виключений вплив на здатність зосереджувати увагу та адаптацію, особливо у поєднанні з впливом інших препаратів, що застосовуються при лікуванні синдрому Паркінсона. На початку лікування може погіршитися здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, викликані самим станом. Це погіршення ще більше посилюється у поєднанні з алкоголем.

Спосіб застосування та дози. Застосовувати внутрішньовенно.

Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона. При різкому загостренні симптомів паркінсонізму при акінетичному кризі внутрішньовенна доза 200 мг амантадину сульфату вводиться 1-3 рази на добу. Швидкість введення не повинна перевищувати 55 крапель за хвилину, яка дорівнює часу інфузії приблизно 3 години.

Вігільність. Для покращання вігільності у посткоматозному стані різної етіології, терапію з добовою дозою 200 мг амантадину сульфату, яка вводиться у вигляді повільної інфузії (> 3 годин), можна проводити у початковому періоді 3-5 днів. Залежно від клінічної картини лікування може бути продовжено, якщо це можливо, у пероральній формі – до 4 тижнів у дозі 200 мг амантадину сульфату на добу.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю. Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю повинні бути адаптовані відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці 1.

Таблиця 1

tbl13-1web.png

* досягається введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату. ШКФ можна приблизно обчислити за допомогою такого рівняння:

tbl13-2web.png

Кліренс креатиніну, що обчислюється відповідно до даного виразу, стосується винятково чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85 % від цього значення) і може бути прирівняний до кліренсу інсуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих). Амантадин діалізується слабко (близько 5 %). Тривалість лікування залежить від природи і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнтам не слід самостійно переривати лікування. Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, які іноді включають акінетичний криз, і ефект припинення прийому іноді може виражатися у вигляді делірію. Пацієнтам зі зниженою вігільністю, які продовжили лікування таблетками, не слід приймати препарат довше 4 тижнів.

Діти. Дані про застосування препарату у дітей відсутні, тому препарат не слід застосовувати у даній віковій категорії.

Передозування. Завжди необхідно враховувати можливість багаторазової інтоксикації, наприклад прийом більш ніж одного препарату з метою суїциду.

Симптоми передозування. Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і конвульсіями; був зареєстрований один випадок серцевої аритмії. Нервово-м’язові порушення, гіперрефлексія, руховий неспокій, екстрапірамідні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, дезорієнтація, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легенів, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, артеріальна гіпертензія, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності. Можливе порушення функції нирок, у тому числі підвищення азоту сечовини і зниження кліренсу креатиніну, затримка сечі. Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому і міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.

Лікування. Спеціальне медикаментозне лікування при передозуванні або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідна додаткова інтенсивна терапія. Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини і підкислення сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмій (лідокаїн внутрішньовенно). Для лікування нейротоксичних симптомів (таких, як описано вище) можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1-2мг кожні 2 години дорослих та 2 х 0,5мг з інтервалом 5-10 хвилин до максимальної дози 2мг у дітей. Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5 %) гемодіаліз не рекомендується. Рекомендується особливо пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії і гіпомагніємії) або брадикардії.

Побічні реакції. Оцінка побічних ефектів ґрунтується на таких показниках частоти:

tbl13-3web.png

З боку нервової системи. Часто: запаморочення, рухові порушення. Дуже рідко: епілептичні напади, як правило, після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії, тривожність, головний біль, сонливість, безсоння, слабкість, гарячка, атаксія, нечітке мовлення, погіршення концентрації уваги, дратівливість, депресія, міалгія, парестезія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тремор, дискінезія, ступор, суїцидальні думки та наміри, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, стан гіпоманії та манії, галюцинації, нічні кошмари.

Психічні розлади. Часто: порушення сну і психічна ажитація. У пацієнтів (особливо літнього віку), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, коли препарат приймати у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (наприклад, леводопа, бромокриптин) або мемантин.

З боку нирок та сечових шляхів. Часто: затримка сечі у пацієнтів із гіпертрофією простати, нетримання сечі, зміна лібідо.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин. Часто: «мармурова шкіра», що супроводжується набряками нижньої частини гомілки і гомілковостопного суглоба. Дуже рідко – підвищена фоточутливість, шкірні висипання, відчуття свербежу, підвищене потовиділення, екзематозний дерматит.

З боку шлунково-кишкового тракту. Нечасто: нудота, сухість у роті, анорексія, блювання, запор, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів.

З боку серця. Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія і подовження інтервалу QT), периферичні набряки, серцева недостатність. Причиною виникнення більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Аритмії серця з тахікардією.

З боку судин. Часто: ортостатична дисрегуляція.

З боку порушень органів зору. Рідко: затуманений зір*. Дуже рідко: тимчасова втрата зору*, ураження рогівки (точкове субепітеліальне помутніння, яке може бути пов’язане з поверхневим точковим кератитом), окулогірні кризи, мідріаз. Невідомо: набряк рогівки, зникає після припинення лікування. *Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того, щоб виключити можливі причини набряку рогівки (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

З боку системи крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: гематологічні побічні ефекти, такі як лейкопенія і тромбоцитопенія. Після інфузійної терапії вищевказані небажані ефекти були зареєстровані рідше.

З боку імунної системи. Дуже рідко: анафілактичні реакції після інфузійної терапії. Інші: реакції гіперчутливості.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 500 мл розчину у флаконі; по 2 флакони у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Мерц Фарма ГмбХ і Ко. КГаА/Merz Pharma GmbH & Co. KGaA.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності Екенгаймер Ляндштрассе 100, 60318 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/ Eckenheimer Landstrasse 100, 60318 Frankfurt am Main, Germany.

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу
Склад:

ядро таблетки:

  • діючі речовини: 1 таблетка містить амантадину сульфату 100 мг;
  • допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, желатин, повідон, натрію кроскармелоза, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка таблетки: тальк, бутилметакрилат-(2-диметил-аміноетил)-метакрилат-метилметакрилат кополімер (1:2:1), титану діоксид (Е 171), магнію стеарат, оранжево-жовтий S (Е 110).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Допамінергічні засоби. Похідні адамантану. Амантадин. Код АТС N04В В01.

Клінічні характеристики. Показання. Синдром Паркінсона: лікування симптомів хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія й акінезія. Екстрапірамідні побічні ефекти нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінезія, акатизія й паркінсонізм.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до амантадину або будь-яких інших компонентів препарату;
  • декомпенсована серцева недостатність (стадія NYНA IV);
  • кардіоміопатія та міокардит;
  • атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
  • брадикардія (менше 55 ударів/хв);
  • пролонгований інтервал QT (Bazett QTc > 420 мс) або з помітними U-хвилями, або з уродженим QT-синдромом у сімейному анамнезі;
  • тяжка шлуночкова аритмія, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
  • одночасне лікування будипіном або іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • знижений рівень калію або магнію в крові;
  • епілепсія та інші судомні напади;
  • тяжка ниркова недостатність;
  • виразкова хвороба.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо дорослим. Таблетки слід приймати з невеликою кількістю рідини, бажано вранці і вдень. Останню на добу дозу не слід приймати після 16.00. Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення QTс перевищує 420 мс, при збільшенні QT на понад 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc більше 480 мс, а також у пацієнтів з видимими на ЕКГ U хвилями.

Разова і добова дози. Дотримуючись вищезазначених застережних заходів і враховуючи протипоказання, можна запобігти загрозливій для життя побічній дії - хаотичній поліморфній шлуночковій тахікардії. Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона й порушеннями рухової активності, що спричинені застосуванням лікарських засобів, слід проводити поступово, дотримуючись дозування відповідно до терапевтичного ефекту. Лікування слід розпочинати з прийому 1 таблетки (100 мг амантадину сульфату) на добу у перші 4 - 7 днів з подальшим збільшенням добової дози на 1 таблетку раз на тиждень до досягнення ефективної терапевтичної дози. Зазвичай ефективна доза становить 1-3 таблетки двічі на добу (200-600 мг амантадину сульфату). Літнім пацієнтам, зокрема при станах ажитації, сплутаності свідомості або синдромах делірію рекомендується добова доза 100 мг (1 таблетка). Якщо така доза буде не ефективною, її можна обережно збільшити до 200 мг на добу під наглядом лікаря. При комбінованому лікуванні з іншими протипаркінсонічними засобами дозу слід підбирати індивідуально. Для пацієнтів, яких раніше лікували амантадином, розчином для ін’єкцій, початкова доза повинна бути вищою. При різкому погіршенні паркінсонічних симптомів при акінетичному кризі необхідно призначити введення розчину амантадину сульфату.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібно адаптувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці:

tbl14-1web.png

* Досягається шляхом прийому по черзі 1 раз по 1 таблетці і 1 раз по 2 таблетки по 100 мг амантадину сульфату.

Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) можна приблизно обчислити за допомогою такого рівняння:

tbl14-2web.png

Кліренс креатиніну, що обчислюється відповідно до даного виразу, застосовується виключно до чоловіків (відповідне значення для жінок становить 85 % даного значення) і може бути прирівняний до кліренсу інсуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих). Амантадин діалізується слабко (приблизно 5 %). Тривалість лікування залежить від природи і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування. Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому випадку у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, які іноді включають акінетичний криз, і ефект припинення прийому іноді може проявлятися у вигляді делірію.

Побічні реакції. 

tbl14-3web.png

З боку психіки: часто – порушення сну й психічна ажитація. У пацієнтів (особливо літніх), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, якщо таблетки приймаються в комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (такими як леводопа, бромокриптин або мемантин).

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія.

З боку нервової системи: часто – рухові порушення; нечасто – запаморочення, ортостатичні порушення; рідко – затуманений зір; дуже рідко – епілептичні напади, як правило, після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії; тривожність, головний біль, сонливість, безсоння, слабкість, гарячка, атаксія, нечітке мовлення, погіршення концентрації уваги, дратівливість, депресія, міалгія, парестезія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тремор, дискінезія, ступор, суїцидальні думки та наміри, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, стан гіпоманії та манії, галюцинації, нічні кошмари.

З боку органів зору: дуже рідко – тимчасова втрата зору, ураження рогівки (точкове субепітеліальне помутніння, яке може бути пов’язане з поверхневим точковим кератитом), набряк епітелію рогівки, зниження гостроти зору, окулогірні кризи, мідріаз.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія й подовження інтервалу QT), ортостатична гіпотензія, тахікардія, периферичні набряки, серцева недостатність. Причиною виникнення більшості цих випадків було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори ризику (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); часто – «мармурова» шкіра, що супроводжується набряками нижньої частини гомілки й гомілковостопного суглоба.

З боку травного тракту: нечасто – нудота, сухість у роті, анорексія, блювання, запор, понос, оборотне підвищення активності печінкових ферментів.

З боку шкіри: дуже рідко – підвищена фоточутливість, шкірні висипання, відчуття свербежу, підвищене потовиділення, екзематозний дерматит. Барвник оранжево-жовтий S (E 110) може спричинити алергічні реакції.

З боку сечостатевої системи: часто – затримка сечі в пацієнтів із гіпертрофією простати, нетримання сечі, зміна лібідо.

Інші: реакції гіперчутливості.

Передозування.

Симптоми: гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і судомами; серцева аритмія. Нервово-м’язові порушення, гіперрефлексія, руховий неспокій, екстрапірамідні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, делірій, миоклонус, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легенів, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, артеріальна гіпертензія, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.

Можливе порушення функції нирок, у тому числі підвищення азоту сечовини і зниження кліренсу креатиніну, затримка сечі. Гострий токсичний психоз у вигляді сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому й міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.

Лікування. Спеціальне медикаментозне лікування або антидот невідомі. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц необхідно викликати блювання та/або промити шлунок. Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини й підкислювання сечі для більш швидкого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти судом та аритмій. Рекомендується особливо пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії й гіпомагніємії) або брадикардії. Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5 %) гемодіаліз не рекомендується.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Амантадин протипоказано приймати вагітним та жінкам, які планують вагітність. Препарат протипоказаний у період годування груддю, оскільки він проникає в грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Діти. Досвід застосування препарату дітям недостатній, тому препарат не застосовують даній віковій категорії.

Особливі заходи безпеки. Пацієнти, які одночасно приймають нейролептики і препарат ПК-Мерц, піддаються ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у разі раптового припинення прийому препарату ПК-Мерц. У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація. Необхідно бути особливо обережними при призначенні препарату пацієнтам з органічним мозковим синдромом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки можливе посилення індивідуальних симптомів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування препаратом ПК-Мерц. У пацієнтів із захворюванням Паркінсона часто спостерігаються такі симптоми, як артеріальна гіпотензія, посилене слиновиділення, посилене потовиділення, підвищена температура тіла, набряки й депресія. У таких пацієнтів необхідно звернути особливу увагу на побічні реакції та взаємодію препарату ПК-Мерц з іншими лікарськими засобами. Пацієнти повинні проінформувати лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням.

Особливості застосування. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам з:

  • психозами;
  • порушенням функції печінки;
  • тиреотоксикозом;
  • рецидивною екземою;
  • гіпертрофією простати;
  • вузькокутовою глаукомою;
  • нирковою недостатністю (різної тяжкості; існує ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації (див. також розділи «Спосіб застосування та дози»);
  • ажитацією або сплутаністю свідомості;
  • синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
  • при одночасному лікуванні мемантином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які впливають на ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Перед початком, а також через 1 і 3 тижні лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett, що визначається вручну. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тижні після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум один раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення QTс перевищує 420 мс, при збільшенні QT на понад 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення QTc більше 480 мс, а також у пацієнтів з видимими на ЕКГ U хвилями. Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, або пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями повинні проходити обстеження та контроль лабораторних параметрів і відповідне поповнення електролітів, особливо калію й магнію. У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити й спостерігати за пацієнтом протягом 24 годин щодо подовження інтервалу QT. Якщо подовження інтервалу QT відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання та взаємодії. У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення часу QT неможливе, тому рішення про застосування препарату ПК-Мерц потрібно приймати індивідуально після консультації з кардіологом. Додаткове застосування амантадину для профілактики й лікування грипу, спричиненого вірусом А, не рекомендується через ризик передозування. Лікування амантадином не можна припиняти раптово, оскільки це може призвести до погіршення хвороби Паркінсона, появі симптомів, притаманних злоякісному нейролептичному синдрому, а також розвитку когнітивних порушень, таких як: кататонія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення психічного стану, марення. Не слід різко припиняти прийом амантадину пацієнтам, які одночасно застосовують нейролептики, у зв’язку з можливим ризиком розвитку індукованої нейролептиком кататонії. Повідомлялося про суїцидальні спроби та суїцидальні думки у пацієнтів при застосуванні амантадину. З метою попередження виникнення суїцидальних думок та намірів препарат необхідно призначати у мінімальних ефективних дозах. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні препарату можуть виникнути периферичні набряки. Це слід брати до уваги особам з хронічною серцевою недостатністю. Препарат не застосовують пацієнтам із закритокутовою глаукомою. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. З огляду на можливі побічні реакції препарату з боку центральної нервової системи рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Перед початком прийому інших лікарських засобів сумісно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування стосовно можливої взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу QT. Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід зменшити дозу інших препаратів або їх комбінацій. Спеціальні дослідження взаємодії після одночасного прийому препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів (таких як леводопа, бромокриптин, мемантин, тригексилфенідил тощо) не проводилися (звертати увагу на побічні дії). Одночасний прийом препарату ПК-Мерц і будь-яких інших типів лікарських засобів або активних компонентів, зазначених нижче, може призвести до таких видів взаємодії.

Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних засобів (таких як тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин тощо).

Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.

Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.

Леводопа (протипаркінсонічний препарат). Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.

Інші протипаркінсонічні засоби. Мемантин може посилювати дію й побічні дії препарату ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ «Особливості застосування»), тому слід уникати одночасного застосування з мемантином.

Інші лікарські засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів типу тріамтерен/гідрохлоротіазид може призвести до зниження виведення амантадину із плазми, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього в плазмі. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QT. До них належать:

  • певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад квінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад: аміодарон, соталол);
  • певні нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
  • певні трициклічні і тетрациклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін);
  • певні антигістамінні препарати (наприклад астемізол, терфенадин);
  • певні макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, кларитроміцин);
  • певні інгібітори гірази (наприклад спарфлоксацин);
  • азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, котримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він виявляє непряму властивість агоніста стріарного допамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин збільшує позаклітинну концентрацію допаміну як шляхом збільшення вивільнення допаміну, так і шляхом блокади зворотного захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, й у такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергетичної дії з L-допа.

Фармакокінетика. Амантадин швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 2-8 годин після прийому разової дози препарату. При прийомі препарату в дозі 200 мг/день стан рівноважної концентрації досягається через 4-7 днів при концентрації в плазмі 400-900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату Сmax становить 0,15 мгк/мл. Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7±10 л/годину у здорових дорослих добровольців. Уявний об’єм розподілу (4,2 ± 1,9 л/кг) залежить від віку пацієнта; у дорослих він становить 6 л/кг. Період напіввиведення становить 10-30 годин (у середньому 15 годин) і значною мірою залежить від віку пацієнта. У літніх чоловіків (62-72 роки) період напіввиведення становить 30 годин. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий період напіввиведення з плазми може бути значно подовжений (до 68±10 годин). Амантадин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 67 % (in vitro); майже 33 % виявляється у плазмі в незв’язаній формі. Він проникає через гематоенцефалічний бар’єр за допомогою транспортних систем, що насичуються. Виводиться із сечею майже в незміненому вигляді (90 % разової дози), незначна кількість виводиться з фекаліями. Здатність до діалізу у амантадину низька, майже 5 % за один діаліз. В організмі людини амантадин не метаболізується.

Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: оранжевого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з борозенкою з одного боку, без запаху.

Термін придатності. 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 або по 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Мерц Фарма ГмбХ і Ко. КГаА/ Merz Pharma GmbH & Co. KGaA.

Місцезнаходження. Екенгаймер Ляндштрасе 100, 60318 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/ Eckenheimer Landstrasse 100, 60318 Frankfurt am Main, Germany.

1

Запитати

To prevent automated spam submissions leave this field empty.